Флешмоб "Ой, яка краса - осінь золота!"

"Зелені" уроки у 2 - В класі

Ось і пройшов перший місяць навчання у 2 - В класі. За цей період дуже багато уроків відбулися на природі, де учні не лише за допомогою книг та зошитів, а й на основі безпосереднього сприймання навколишнього світу, давали знання ті самі, що й в межах школи, але вже з опорою на спостереження за природою. На цих уроках розвивали мислення, розширювали світогляд учнів, розвивали фантазію, збагачували словниковий запас учнів, створювали позитивне емоційне ставлення до процесу навчання.

        Діти, які можуть не лише побачити те, що вони вчать, а й доторкнутися, роздивитися – набагато краще засвоюють цей матеріал. Діти дивуються, захоплюються природою, у них з’являється безліч питань – це допомагає розвивати мовлення і мислення. Під час уроків - мовлення дітей ставало більш емоційним, яскравішим, виразнішим, учні вчилися мислити, розмірковувати та приходити до висновків.

     Перша дія школи – не в школі, а в природі. Саме тут – «джерело слова і розуму».  Природа – це сад здоров’я, фізичного й духовного. Школа під блакитним небом, уроки мислення на природі – це мандрівка до джерела емоцій, образного сприйняття світу, єднання з прекрасним і початок духовного здоров’я малечі. «Дитина, – писав В. Сухомлинський, – найкраще сприймає, осмислює і запам’ятовує знання тоді, коли вона їх переживає. Без емоційного ставлення до знань, без інтересу, подиву, задоволення, радості, впевненості та інших позитивних переживань неможливе успішне навчання».  Під час екскурсій, діти спостерігали за рослинами, тваринами, комахами, різними природними явищами, робили замальовки рослин, листя, складали і записували казки, оповідання та вірші.

Лепбук - це цікаво!

Лепбук - це цікаво!!!

        Всі дітлахи полюбляють щось робити своїми руками, особливо ті, які тільки навчилися і читати, і писати. Їм подобається малювати на різних маленьких папірцях, вони пишуть записки, складають їх в різні форми, вирізують та передають один одному, щоб швидко відповісти другу.  Спостерігаючи, як все це роблять мої першачки, я найшла застосування цим іграм. На одному із інтернет-вебінарів, я почула про лепбук.  Мене це дуже зацікавило, та я вирішила дізнатися більше, й спробувати зі своїми учнями зробити лепбук. 

   Слово lapbook прийшло до нас з Америки, в дослівному перекладі – «наколенная книга» (lap – коліно, book – книга). Це свого роду саморобні інтерактивні папки, що включають кишеньки, дверки, віконця, картки, пересувні деталі з паперу, з допомогою яких дитина вчить і закріплює пройдений матеріал. Вони присвячуються певній темі, будучи заключним етапом її вивчення. У лепбуці можуть бути такі елементи:

– кишеньки різної форми та розміру (також у вигляді книжечки чи «гармошки»);

– конвертики;

– віконця;

– дверцята;

– стрілки;

– карточки;

– елементи, які можна витягувати;

– елементи, які повертаються навколо своєї осі;

– пазли.

     Лепбуки допомагають у закріпленні пройденого матеріалу, поняття та запам’ятовуванні змісту книги, проведення дослідницького проекту, 

долучаючи до процесів дітей (пошук інформації, її сортування і аналізі). Такий засіб навчання – один із напрямів партнерської діяльності дорослого і дитини, приравнивающее їх один до одного. Зміст залежить від теми, що вимагає вивчення, освоєння.

   

   В цілому лепбук включає не тільки навчальні моменти, але і виховний процес, допомагає зрозуміти потреби дітей і допомогти створити умови для самостійного освоєння світу. 

  

  Дітям 

моя ідея сподобалась, ми обрали тему, визначили план дій та почали працювати. Всі старалися, із задоволенням виконували свої завдання, одночасно  та непомітно повторюючи матеріал, вчилися працювати як в парах, так і в групах, звертатися за допомогою один до одного, й вирішувати різні суперечливі питання. Кінцевим результатом ми були задоволені.

Мій оберіг - моя сім'я

  

    Родина, родина, від батька до сина, від матері доні добро передам, родина, родина – це вся Україна з глибоким корінням, з високим гіллям», – співав незабутній Назарій Яремчук. І дійсно, роль родини важко переоцінити, адже саме тут ми формуємося як люди, тут нас люблять, оберігають, ждуть.

     

     

Тому в 1 – В  класі  були проведені  батьківські збори з нагоди святкування родинного свята

 « Мій оберіг - моя сім'я». На свято були запрошені родини учнів. Класний керівник Світлана Леонідівна  провела щиру та душевну розмову про сім’ю, про роль в ній матері та батька, бабусі та дідуся, їх вплив на виховання своїх дітей та онуків. 

   

 Адже саме в сім’ї, в родині діти черпають той багатющий запас любові, доброти працьовитості, переймають чудові родинні традиції та звичаї. Хорошим доповненням до цієї розмови були поетичні рядки та пісні про маму, про родину, про добро, про Україну, які так тепло дарували своїм рідним діти, виражаючи цим свою любов до них. 

 Також всі присутні мали змогу ознайомитись з виставкою  «Моє родинне дерево».

    В ході  свята були проведені різноманітні  конкурси:

- «Найкращий візажист»;

- «Художник»;

- «Татусь-перукар»;

- «Будинок моєї сім'ї»;

- змагання « Намалюй сім'ю».

  

    Байдужих до конкурсів на святі не знайшлося, тому  всі учасники отримали позитивні почуття, веселий настрій та почастували солодощами, які виготовили власноручно.

   Можливо саме тому, що  дане свято  було  родинним, воно і пройшло так гарно та задушевно.

Щаслива сім’я. Яка вона?

Батьки і діти, діти і батьки.
Нероздільне і довічне коло,
Ми засіваємо життєве поле,
І не на день минулий - на віки,
Бо наша кров пульсує в їхній долі.
Батьки і діти, діти і батьки.

     

       Співдружність з сім’єю – одне з першочергових завдань, мабуть, у кожному навчальному закладі. Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та обновлення форм спільної роботи з батьками. Використання різних форм і методів, залучення батьків до співпраці, творчість педагогів, дипломатичність – запорука успішної взаємодії школи й родини.

      Педагоги 1 – В класу працюють у спільній взаємодії з батьками, залучаючають родини вихованців до тісної співпраці. Батьки та педагоги - це живий організм, об’єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.

     Так, наприкінці січня, в рамках проведення місячника родинно-сімейного виховання відбулися нетрадиційні батьківські збори під таким чудовим гаслом «Щаслива сім’я. Яка вона? Вплив сім'ї на формування особистості».

      Мета: визначити разом з батьками їх задачі та головні пріоритети у вихованні; проаналізувати типи спілкування в родині, стилі родинного виховання, а також те, якою може бути любов до дитини; визначити, до якої субкультури відноситься їх дитина.

     В ході проведення батьківських зборів вчитель акцентувала увагу батьків на роль виховання дітец у сім'ї. Були запропоновані практичні форми роботи, а саме: вправа «Асоціативний кущ»,  практичне завдання «Шапка запитань», під час якого батьки складали одне одному запитання-записки, клали їх у шапку, потім витягували — кому яка дістанеться. Коли відповідали — радилися парами, лабораторія думок «Як Ви вважаєте…», у ході якої батьки підбирали шляхи розв’язання ситуацій, висловлювали свої думки з приводу них. Також у ході проведення зборів батьківська громада мала змогу переглянути  презентацію «Моя щаслива родина», ознайомитися з відеоматеріалами стосовно стилів родинного виховання.

        На згадку про проведений захід батькам була подарована пам’ятка з рекомендаціями «Бути батьками особливе мистецтво».

       Батьківські збори пройшли в теплій дружній атмосфері, педагоги подякувала батькам за те, що вони не байдужі до життя діток у класі, наголосили на розширенні форм роботи із родинами вихованців.