Лепбук - це цікаво!

Лепбук - це цікаво!!!

        Всі дітлахи полюбляють щось робити своїми руками, особливо ті, які тільки навчилися і читати, і писати. Їм подобається малювати на різних маленьких папірцях, вони пишуть записки, складають їх в різні форми, вирізують та передають один одному, щоб швидко відповісти другу.  Спостерігаючи, як все це роблять мої першачки, я найшла застосування цим іграм. На одному із інтернет-вебінарів, я почула про лепбук.  Мене це дуже зацікавило, та я вирішила дізнатися більше, й спробувати зі своїми учнями зробити лепбук. 

   Слово lapbook прийшло до нас з Америки, в дослівному перекладі – «наколенная книга» (lap – коліно, book – книга). Це свого роду саморобні інтерактивні папки, що включають кишеньки, дверки, віконця, картки, пересувні деталі з паперу, з допомогою яких дитина вчить і закріплює пройдений матеріал. Вони присвячуються певній темі, будучи заключним етапом її вивчення. У лепбуці можуть бути такі елементи:

– кишеньки різної форми та розміру (також у вигляді книжечки чи «гармошки»);

– конвертики;

– віконця;

– дверцята;

– стрілки;

– карточки;

– елементи, які можна витягувати;

– елементи, які повертаються навколо своєї осі;

– пазли.

     Лепбуки допомагають у закріпленні пройденого матеріалу, поняття та запам’ятовуванні змісту книги, проведення дослідницького проекту, 

долучаючи до процесів дітей (пошук інформації, її сортування і аналізі). Такий засіб навчання – один із напрямів партнерської діяльності дорослого і дитини, приравнивающее їх один до одного. Зміст залежить від теми, що вимагає вивчення, освоєння.

   

   В цілому лепбук включає не тільки навчальні моменти, але і виховний процес, допомагає зрозуміти потреби дітей і допомогти створити умови для самостійного освоєння світу. 

  

  Дітям 

моя ідея сподобалась, ми обрали тему, визначили план дій та почали працювати. Всі старалися, із задоволенням виконували свої завдання, одночасно  та непомітно повторюючи матеріал, вчилися працювати як в парах, так і в групах, звертатися за допомогою один до одного, й вирішувати різні суперечливі питання. Кінцевим результатом ми були задоволені.

Мій оберіг - моя сім'я

  

    Родина, родина, від батька до сина, від матері доні добро передам, родина, родина – це вся Україна з глибоким корінням, з високим гіллям», – співав незабутній Назарій Яремчук. І дійсно, роль родини важко переоцінити, адже саме тут ми формуємося як люди, тут нас люблять, оберігають, ждуть.

     

     

Тому в 1 – В  класі  були проведені  батьківські збори з нагоди святкування родинного свята

 « Мій оберіг - моя сім'я». На свято були запрошені родини учнів. Класний керівник Світлана Леонідівна  провела щиру та душевну розмову про сім’ю, про роль в ній матері та батька, бабусі та дідуся, їх вплив на виховання своїх дітей та онуків. 

   

 Адже саме в сім’ї, в родині діти черпають той багатющий запас любові, доброти працьовитості, переймають чудові родинні традиції та звичаї. Хорошим доповненням до цієї розмови були поетичні рядки та пісні про маму, про родину, про добро, про Україну, які так тепло дарували своїм рідним діти, виражаючи цим свою любов до них. 

 Також всі присутні мали змогу ознайомитись з виставкою  «Моє родинне дерево».

    В ході  свята були проведені різноманітні  конкурси:

- «Найкращий візажист»;

- «Художник»;

- «Татусь-перукар»;

- «Будинок моєї сім'ї»;

- змагання « Намалюй сім'ю».

  

    Байдужих до конкурсів на святі не знайшлося, тому  всі учасники отримали позитивні почуття, веселий настрій та почастували солодощами, які виготовили власноручно.

   Можливо саме тому, що  дане свято  було  родинним, воно і пройшло так гарно та задушевно.